Новини компанії

Майбутнє української електроенергетики

Сьогодні ми вам розповімо чого потрібно очікувати у галузі електроенергетики в Україні. 


Монополізація, масштабні корупційні схеми, екологічна криза і криза енергетичної безпеки - такий невтішний стан галузі ключового значення для розвитку економіки України та її життєдіяльності в цілому. Нинішня реформа ринку електроенергетики і практичне впровадження євроінтеграційного курсу в енергетичну політику дають шанс на ґрунтовну зміну стану справ. Чи вдасться Україні в процесі поступового приходу в занепад старої атомної та вугільної енергетики створити нову, "розумну", що грунтується на відновлюваних джерелах і цифрових технологіях? Галузеві експерти, економісти і екологічні організації запевняють - масштабні зміни тут вже невідворотні.


Незалежна Україна отримала у спадщину від Радянського Союзу централізований електроенергетичний комплекс з панівною роллю великих ядерних і вугільних електростанцій. Основна кількість ТЕС була побудована в 1950-1960-і роки, АЕС - в 1970-і і 1980-і. Нині більшість енергоблоків вугільних ТЕС давно перевищили проектний термін експлуатації і мають одні з найнижчих техніко-економічних і екологічних показників в світі. Генеруючі потужності АЕС вводили в експлуатацію дещо пізніше, ніж ТЕС, але більша частина енергоблоків теж вичерпала свій первісний проектний термін експлуатації в 30 років.


Виробництво електроенергії в 1990 р. майже вдвічі перевищувало поточний рівень - тоді було вироблено 296 ТВт * год, а в 2018 р. 159 ТВт * год. Головна причина зниження - деіндустріалізація і різкий спад споживання електроенергії промисловістю. Результат - надлишок генеруючих потужностей і брак інвестицій в їх оновлення за останні 20 років незалежності України.


Після спаду початку дев'яностих і застою в галузь прийшли масштабні корупційні схеми і непрозора приватизація, яка і зумовила нинішній стан електроенергетичного сектора.


Нині понад 80% електроенергії України виробляють дві компанії - державна "Енергоатом" і ДТЕК Ріната Ахметова. Остання також видобуває 85% енергетичного вугілля в країні.


Умови Угоди про асоціацію з ЄС і договору про Енергетичне Співтовариство передбачають, що Україна повинна змінити модель функціонування ринку електроенергії, як того вимагає Третій енергетичний пакет, і примикати до утворення сучасного, відкритого і конкурентного загальноєвропейського ринку електроенергії, в якому пріоритет залишається за розвитком відновлюваних джерел енергії.


У червні 2017 року Україна підписала з об'єднанням мережевих операторів ENTSO-E угоду про умови майбутнього об'єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою континентальної Європи. З цього моменту електроенергетична галузь почала залучати значні інвестиції в модернізацію мереж і будівництво нових потужностей відновлюваних джерел енергії.


Весь експорт електроенергії в країни ЄС відбувається з двох вугільних станцій - Бурштинської та Добротвірської. Бурштинська ТЕС працює синхронно з об'єднаною енергосистемою Європи ENTSO-E в межах так званого Бурштинського енергоострова, звідки можливий експорт до Словаччини, Угорщини та Румунії. Експорт електроенергії в Польщу забезпечується окремою лінією-вставкою постійного струму, що з'єднує Добротворську ТЕС і підстанцію Замость по той бік кордону. Мала ефективність, високий питомий рівень споживання палива і роздута його вартість за формулою Роттердам +, застаріле обладнання та часта потреба в ремонті збільшують операційні витрати для ТЕС. Все це причини того, що в Україні найдорожча в світі електроенергія від теплової генерації, на рівні 70 доларів за мегават-годину. Навіть в Європі з високими податками на шкідливі викиди і жорсткими вимогами до систем очищення димових газів від отруйних речовин вартість одного мегавата електроенергії в середньому на 10 доларів нижче.


Через застарілі, а то і зовсім відсутні технології очищення димових газів отруйні викиди пилу, двоокису сірки та оксидів азоту в Україні надзвичайно високі.


У світі з розгулом кліматичної кризи вугільна енергетика вже приречена. У плані міжнародних зобов'язань і умов інтеграції в електроенергетичний ринок Європи, в рамках договору з ЄС про Енергетичне Співтовариство, Україна взяла на себе зобов'язання в наступні 10-15 років привести рівні викидів отруйних речовин в атмосферу від вугільних ТЕС у відповідність з європейськими нормами, або ж закрити всі порушуючі їх установки. Формально це передбачено відповідним "Національним планом скорочення викидів від великих спалювальних установок".


Згідно з цим Нацпланом до 2028 року необхідно в десятки разів скоротити викиди летючого попелу і двоокису сірки, а окислів азоту - найпізніше до 2033 року. З огляду на те, що сіро- і азотоочистки димових газів на радянських ТЕС відсутня і взагалі не була передбачена проектами, а також на високу вартість і тривалі терміни спорудження такого обладнання, приведення понад 20 ГВт застарілих і зношених потужностей української вугільної енергетики у відповідність з європейськими екологічними показниками технічно і економічно недоцільне.


Незалежно від форм впровадження нова державна політика в електроенергетиці повинна бути спрямована на загальну демонополізацію галузі та поступову планову відмову від використання вугілля на користь сонця, вітру та інших відновлюваних джерел енергії з урахуванням соціальних аспектів такого енергетичного переходу. Щоб бути готовим використовувати нові розподілені енергетичні ресурси, необхідно приділяти більше уваги розвитку розподільних мереж, стимулювати інвестиції, підвищувати надійність і ефективність всієї енергосистеми, зокрема за рахунок інформаційних технологій і систем управління попитом.