Однією з нових тенденцій розвитку енергосистем розвинутих країн є не лише декарбонізація, але й децентралізація.Так, Bloomberg New Energy Outlook зазначає, що до 2050 року третина встановлених сонячних потужностей буде належати саме споживачам. При цьому в ЄС, в частині штатів США та Австралії активно підтримують розвиток розподілених джерел енергії.
Згідно з ЗУ “Про ринок електричної енергії” під розподіленою генерацією розуміється електростанція встановленої потужності 20 МВт та менше, приєднана до системи розподілу електричної енергії.
Найбільш популярні технології у розподілених системах генерації – це технології на базі відновлювальних джерел енергії та системи когенерації (коли одночасно виробляється електрика та тепло):
Сонячні панелі;
Малі вітряні турбіни;
Когенераційні установки;
Станції, що спалюють біомасу та тверді побутові відходи;
Малі гідроелектростанції.
За допомогою інформаційних технологій, динамічного ціноутворення та інших ринкових механізмів розподілені енергетичні ресурси можуть використовуватися для керування попитом на електроенергію та надання допоміжних послуг в регіональних або національних енергосистемах, зокрема для балансування добового графіка навантаження мереж.
Разом із великими можливостями, з’являються і нові виклики — фінансові, технічні, регуляторні. Так, застарілі мережі та успадковані від монопольного ринку негнучкі системи регулювання ускладнюють розвиток малої генерації, однак у світі розробляється все більше підходів, що дозволяють із максимальною користю інтегрувати малих гравців у енергетичні ринки та максимально використати цей потенціал.