Світова енергетика стоїть перед новим викликом.
Після років активного розгортання відновлюваної генерації уряди дедалі частіше замислюються: як не лише купувати чисті технології, а й виробляти їх самостійно? І чи можна одночасно захищати національну промисловість та зберігати доступну вартість «зеленої» енергії?
Звіт BloombergNEF “Clean Energy Trade and Emerging Markets” показує, як промислова політика і торговельні рішення починають формувати нову карту світового енергетичного переходу.
Глобальні тенденції
Сьогодні Китай контролює близько 80% глобального виробництва компонентів для сонячних панелей та акумуляторів. Це дозволило країні стати головним експортером чистих технологій — від сонячних модулів до електромобілів.
Завдяки низьким митам і масштабному виробництву китайські рішення зробили «зелену» енергію доступнішою для країн, що розвиваються.
За останні три роки експорт Китаю до ринків Азії, Африки та Латинської Америки зріс з 23% до 31% — і став одним із ключових драйверів глобальної декарбонізації.
Результат видно на практиці:
🔹 Рекордні установки сонячних панелей у Пакистані.
🔹 Зростання продажів електромобілів у Бразилії.
🔹 Збільшення кількості проєктів зберігання енергії в Південній Африці.
Проте така залежність від китайських технологій викликає побоювання — країни починають шукати способи посилити власне виробництво.
Нові мита: підтримка чи бар’єр для «зеленого» переходу?
Розвинені та великі країни, що розвиваються (Індія, Бразилія, Мексика, Туреччина), розглядають підвищення імпортних мит на батареї, сонячні панелі та інші енергетичні компоненти.
Мета — захистити локальних виробників і стимулювати інвестиції у власні заводи.
Але є й інший бік: підвищення мит може суттєво подорожчати перехід до чистої енергетики.
Існує кілька сценаріїв:
Це означає, що кожне додаткове мито сповільнює глобальний енергоперехід. А для ринків, які лише розвиваються, навіть незначне подорожчання може зупинити десятки проєктів.
Баланс, який визначить десятиліття
Підвищення мит — це подвійний ефект:
За оцінками BloombergNEF, пошук балансу між промисловими амбіціями та доступною енергією стане одним із ключових викликів цього десятиліття.
Що це означає для України
Хоча Україна не встановлює тарифів на імпорт енергообладнання, глобальні зміни впливають і на наш ринок.
Підвищення мит у світі може підняти вартість сонячних панелей, інверторів та систем накопичення енергії, що важливо для відновлення енергетичної інфраструктури після атак.
Водночас цей тренд створює і можливості: Україна може розвивати власне виробництво компонентів для ВДЕ, залучаючи інвесторів, які шукають стабільний і перспективний ринок.
Отже, майбутнє енергопереходу залежить від того, чи зможуть країни знайти баланс між розвитком власних технологій і доступністю «зеленої» енергії для споживачів.
Після років активного розгортання відновлюваної генерації уряди дедалі частіше замислюються: як не лише купувати чисті технології, а й виробляти їх самостійно? І чи можна одночасно захищати національну промисловість та зберігати доступну вартість «зеленої» енергії?
Звіт BloombergNEF “Clean Energy Trade and Emerging Markets” показує, як промислова політика і торговельні рішення починають формувати нову карту світового енергетичного переходу.
Глобальні тенденції
Сьогодні Китай контролює близько 80% глобального виробництва компонентів для сонячних панелей та акумуляторів. Це дозволило країні стати головним експортером чистих технологій — від сонячних модулів до електромобілів.
Завдяки низьким митам і масштабному виробництву китайські рішення зробили «зелену» енергію доступнішою для країн, що розвиваються.
За останні три роки експорт Китаю до ринків Азії, Африки та Латинської Америки зріс з 23% до 31% — і став одним із ключових драйверів глобальної декарбонізації.
Результат видно на практиці:
🔹 Рекордні установки сонячних панелей у Пакистані.
🔹 Зростання продажів електромобілів у Бразилії.
🔹 Збільшення кількості проєктів зберігання енергії в Південній Африці.
Проте така залежність від китайських технологій викликає побоювання — країни починають шукати способи посилити власне виробництво.
Нові мита: підтримка чи бар’єр для «зеленого» переходу?
Розвинені та великі країни, що розвиваються (Індія, Бразилія, Мексика, Туреччина), розглядають підвищення імпортних мит на батареї, сонячні панелі та інші енергетичні компоненти.
Мета — захистити локальних виробників і стимулювати інвестиції у власні заводи.
Але є й інший бік: підвищення мит може суттєво подорожчати перехід до чистої енергетики.
Існує кілька сценаріїв:
- Базовий (поточні тарифи) — ринок розвивається у стабільному темпі.
- Вищі тарифи (25–50%) — зростання витрат на нові проєкти.
- Екстремальні тарифи (50–100%) — підвищення загальної вартості реалізації цілей із «потроєння відновлюваних джерел» до 2030 року на 137 млрд доларів, або на 16%.
Це означає, що кожне додаткове мито сповільнює глобальний енергоперехід. А для ринків, які лише розвиваються, навіть незначне подорожчання може зупинити десятки проєктів.
Баланс, який визначить десятиліття
Підвищення мит — це подвійний ефект:
- з одного боку, воно може створювати робочі місця, розвивати локальні технології та підвищувати енергетичну незалежність;
- з іншого — уповільнює будівництво нових сонячних і вітрових станцій, збільшує витрати бізнесу та відкладає досягнення кліматичних цілей.
За оцінками BloombergNEF, пошук балансу між промисловими амбіціями та доступною енергією стане одним із ключових викликів цього десятиліття.
Що це означає для України
Хоча Україна не встановлює тарифів на імпорт енергообладнання, глобальні зміни впливають і на наш ринок.
Підвищення мит у світі може підняти вартість сонячних панелей, інверторів та систем накопичення енергії, що важливо для відновлення енергетичної інфраструктури після атак.
Водночас цей тренд створює і можливості: Україна може розвивати власне виробництво компонентів для ВДЕ, залучаючи інвесторів, які шукають стабільний і перспективний ринок.
Отже, майбутнє енергопереходу залежить від того, чи зможуть країни знайти баланс між розвитком власних технологій і доступністю «зеленої» енергії для споживачів.