Тарифи Укренерго зростають: за що заплатить споживач і чого не пояснює НКРЕКП
Коли в Україні переглядають тарифи НЕК «Укренерго», це не лише внутрішня історія енергетичного ринку. Тариф на передачу та тариф на диспетчеризацію закладаються у вартість електроенергії для бізнесу, промисловості, бюджетних установ та інших учасників ринку. Для побутового споживача цей вплив не завжди видно напряму через дію спеціальних обов’язків і фіксованих цін, але економічна вартість не зникає: вона переходить у тарифи, компенсації, борги, бюджетні рішення або ціни товарів і послуг.
Саме тому питання не можна зводити до простої формули: «Укренерго потрібні гроші, отже тариф треба підняти». Питання має звучати інакше: які саме витрати включаються в тариф, чи всі вони обґрунтовані, чи не покриваються ті самі проблеми іншими механізмами і чи бачить споживач повну картину того, за що платить.
У проєктних матеріалах НКРЕКП передбачено, що з 1 липня 2026 року тариф на послуги з передачі електричної енергії для основної категорії користувачів системи може зрости до 903,53 грн/МВт·год без ПДВ. Тариф на диспетчерське (оперативно-технологічне) управління може зрости до 118,64 грн/МВт·год без ПДВ. Разом це означає додаткове тарифне навантаження приблизно 169,23 грн/МВт·год без ПДВ, або близько 20 копійок на кВт·год з ПДВ порівняно з чинними рівнями.
Для великого споживача це вже не технічна дрібниця. Для споживання 10 ГВт·год на рік сукупна додаткова вартість лише за цими двома компонентами становитиме близько 2 млн грн з ПДВ. Для економіки в цілому це означає мільярди гривень, які будуть розподілені між учасниками ринку і врешті вплинуть на кінцеву ціну електроенергії.
Коротко про зміну тарифів
Що саме пропонується змінити? Чинний тариф на передачу після перегляду з 1 квітня 2026 року становить 742,91 грн/МВт·год без ПДВ. Проєктний рівень з 1 липня 2026 року — 903,53 грн/МВт·год. Це зростання на 160,62 грн/МВт·год, або на 21,62%.
Чинний тариф на диспетчеризацію становить 110,03 грн/МВт·год без ПДВ. Проєктний рівень — 118,64 грн/МВт·год. Це зростання на 8,61 грн/МВт·год, або на 7,83%.
На перший погляд, основне підвищення припадає саме на передачу. Але аналіз має розділяти ці два тарифи. Передача і диспетчеризація покривають різні набори витрат, а проблема балансуючого ринку безпосередньо пов’язана насамперед із тарифом на диспетчеризацію.
Тариф на передачу: не лише дроти і підстанції У публічному сприйнятті тариф на передачу часто виглядає як плата за магістральні мережі: підстанції, лінії електропередачі, ремонти, експлуатацію та персонал. Насправді структура тарифу значно ширша.
Найбільші статті у структурі тарифу на передачу
У проєктній структурі тарифу на передачу загальний необхідний дохід НЕК «Укренерго» становить 80,617 млрд грн. Найбільша стаття — витрати на виконання спеціальних обов’язків із забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел. Йдеться про ПСО ВДЕ, на яке закладено 32,736 млрд грн. Тобто понад 40% необхідного доходу за тарифом на передачу пов’язано не з фізичною передачею електроенергії як такою, а з ринковим механізмом підтримки відновлюваної енергетики.
Друга велика стаття — компенсація технологічних втрат електричної енергії у мережах передачі. На неї у структурі закладено 19,049 млрд грн. Це справді пов’язано з передачею: оператор має купувати електроенергію, щоб компенсувати втрати в мережі. Але розмір цієї статті напряму залежить від прогнозної ціни закупівлі електроенергії та від припущень щодо структури закупівель на ринку двосторонніх договорів, ринку «на добу наперед» і балансуючому ринку.
Ще 8,109 млрд грн у тарифі на передачу — фінансові витрати. Майже 5 млрд грн — витрати на послугу зі зменшення навантаження виробниками ВДЕ. Приблизно 4,755 млрд грн — витрати з прибутку, зокрема на повернення кредитних коштів і капітальні інвестиції. Окремо враховуються оплата праці, ремонти, матеріальні та інші операційні витрати.
Це не означає автоматично, що кожна з цих статей необґрунтована. Але це означає інше: коли споживачу говорять про «тариф на передачу», він фактично оплачує цілий кошик мережевих, боргових, компенсаційних і політико-регуляторних зобов’язань. Саме тому такий тариф потребує не формального, а максимально зрозумілого пояснення.
Тариф на диспетчеризацію: балансування, резерви і борги ринку Тариф на диспетчерське управління має іншу природу. Він пов’язаний із забезпеченням роботи об’єднаної енергосистеми в реальному часі: балансуванням, підтримкою частоти, резервами, допоміжними послугами, системними обмеженнями і роботою адміністратора розрахунків.
Найбільші статті у структурі тарифу на диспетчеризацію
У проєктній структурі тарифу на диспетчеризацію загальний необхідний дохід становить 21,102 млрд грн. Найбільша стаття — витрати на придбання допоміжних послуг, 12,067 млрд грн. Це резерви і послуги, потрібні для стабільності енергосистеми. Ще 2,869 млрд грн закладено на врегулювання системних обмежень. На повернення залучених кредитних коштів передбачено 2,329 млрд грн, на коригування витрат — 914,9 млн грн, на фінансові витрати — 439,3 млн грн.
Саме тут з’являється зв’язок із балансуючим ринком. У фінансовій звітності Укренерго за 2025 рік зазначено, що фінансовий результат на внутрішньому балансуючому ринку, без урахування витрат на системні обмеження та міждержавне балансування, склав збиток 4,2 млрд грн. Для порівняння: у 2024 році цей сегмент показував прибуток 3,8 млрд грн. Тобто погіршення становить близько 8 млрд грн. Додатково витрати на врегулювання системних обмежень у 2025 році склали 4,6 млрд грн.
У звітності прямо зазначено: фінансування негативного фінансового результату балансуючого ринку здійснюється за рахунок тарифу на диспетчерське управління. Отже, коли зростає тариф на диспетчеризацію, мова йде не лише про оплату диспетчерської функції як такої. Через цей тариф частково покриваються наслідки перекосів і дефіцитів на балансуючому ринку.
Чому загальний збиток Укренерго не пояснює все? Укренерго справді має складну фінансову позицію. Компанія працює в умовах війни, пошкоджень енергетичної інфраструктури, великих боргових зобов’язань, проблем із розрахунками на ринку та значної дебіторської заборгованості. За підсумками 2025 року група отримала збиток 10,7 млрд грн.
Але для тарифного аналізу цього недостатньо. Важливо дивитися не лише на загальний фінансовий результат групи, а й на сегменти. У фінзвітності за 2025 рік сегмент оператора системи передачі показав позитивний фінансовий результат близько 10,78 млрд грн. Натомість сегмент балансування енергосистеми показав негативний результат близько 15,29 млрд грн.
Це принциповий момент. Якщо фінансова проблема зосереджена у балансуючому ринку, її не можна без пояснення переносити на загальний аргумент про необхідність підвищення всіх тарифів. Потрібно показати: яка саме проблема покривається тарифом на передачу, яка — тарифом на диспетчеризацію, яка — іншими механізмами, і який залишок справді має бути перекладений на споживача.
Де виникає проблема непрозорості Формально НКРЕКП публікує структури тарифів. У документах є таблиці, суми, статті витрат і проєктні рівні тарифів. Але цього недостатньо для того, щоб споживач або учасник ринку міг зрозуміти повну логіку рішення.
Проблема в тому, що немає єдиного публічного «тарифного мосту» — зведеної таблиці, яка показує: що було закладено в чинному тарифі, що змінилося у прогнозі, які витрати зросли, які зменшилися, які нові регуляторні рішення вже впливають на фінансовий результат, які старі борги покриваються, а які суми справді залишаються непокритими.
Особливо це важливо для тарифу на диспетчеризацію. У 2026 році НКРЕКП уже внесла зміни до воєнної постанови №332, які дозволяють не враховувати показник REC при визначенні стану системи. У фінзвітності Укренерго зазначає, що ці зміни мають з 1 квітня 2026 року збалансувати доходи та витрати відповідного сегмента ринку. Якщо це рішення справді усуває перекіс балансуючого ринку, його фінансовий ефект має бути прямо показаний у розрахунку тарифу на диспетчеризацію.
Інакше виникає ключовий ризик: одна й та сама проблема може частково вирішуватися регуляторною зміною, але водночас залишатися підставою для додаткового тарифного покриття. Це не доводить автоматично, що тариф завищений. Але це означає, що без прозорого зведеного розрахунку ринок не може перевірити, чи не платить споживач двічі.
Споживач платить не за назву тарифу, а за його структуру Для побутових споживачів тариф на передачу або диспетчеризацію не завжди відображається в платіжці як окремий зрозумілий рядок. Але це не означає, що він не впливає на економіку. Для бізнесу ці тарифи є частиною вартості електроенергії. Для операторів систем розподілу вони входять у витратну базу. Для виробників, постачальників і трейдерів вони впливають на кінцеву ціну, комерційні рішення і ліквідність ринку.
Коли в тариф на передачу включені ПСО ВДЕ, технологічні втрати, фінансові витрати, обмеження ВДЕ та повернення кредитів, споживач фактично оплачує не лише послугу транспортування електроенергії. Коли в тариф на диспетчеризацію включається покриття негативного фінансового результату балансуючого ринку, споживач оплачує не лише диспетчерське управління, а й наслідки ринкових дисбалансів.
Це може бути обґрунтовано в умовах війни та кризового енергоринку. Але обґрунтованість не може замінюватися загальними фразами про складний фінансовий стан. Потрібна точна відповідь: що саме фінансується, чому саме в такій сумі, чому саме через цей тариф і чи немає альтернативних або вже задіяних джерел покриття.
Що має бути пояснено перед підвищенням Перед підвищенням тарифів НКРЕКП та Укренерго мають показати не лише фінальні цифри, а й логіку руху коштів. Мінімальний набір публічного пояснення мав би включати кілька елементів.
По-перше, окремий розрахунок дефіциту за тарифом на передачу: скільки додатково потрібно через технологічні втрати, скільки через ПСО ВДЕ, скільки через фінансові витрати, скільки через обмеження ВДЕ, скільки через кредити та коригування минулих періодів.
По-друге, окремий розрахунок дефіциту за тарифом на диспетчеризацію: яка частина пов’язана з допоміжними послугами, системними обмеженнями, боргами балансуючого ринку, коригуваннями витрат і фінансовими витратами.
По-третє, публічне відображення ефекту REC та інших регуляторних змін. Якщо з 1 квітня 2026 року зміна правил уже має збалансувати доходи та витрати балансуючого ринку, потрібно показати, як саме це зменшило потребу у тарифному покритті.
По-четверте, розмежування старих боргів і поточних витрат. Споживач має бачити, за що він платить сьогодні: за поточну послугу, за минулі дефіцити, за боргове навантаження чи за ринкові політичні зобов’язання.
По-п’яте, механізм повернення надлишку. Якщо фактичні витрати будуть нижчими за прогнозні або якщо регуляторні зміни дадуть більший ефект, має бути зрозуміло, як і коли це зменшить майбутні тарифи.
Отже, Укренерго є критично важливою компанією для енергосистеми України. В умовах війни її витрати не можна ігнорувати. Пошкодження інфраструктури, дефіцити, необхідність резервів, борги, ВДЕ-ПСО і проблеми балансуючого ринку — усе це реальні фактори.
Але саме тому рішення про підвищення тарифів має бути максимально прозорим. Суспільство і ринок мають бачити не лише кінцеву цифру тарифу, а й повну логіку: які проблеми тариф вирішує, які вже вирішуються іншими механізмами, які витрати є тимчасовими, а які постійними, і чи не перекладається на споживача один і той самий дефіцит кількома шляхами одночасно.
Ключове питання не в тому, чи має Укренерго витрати. Має. Ключове питання — чи доведено, що саме такий обсяг додаткових коштів має бути сплачений споживачем через тариф.
Поки НКРЕКП та Укренерго не покажуть єдиний зрозумілий тарифний міст, підвищення тарифів залишатиметься не лише економічним, а й суспільним питанням. Бо споживач має право знати: він платить за реальну послугу, за обґрунтований дефіцит чи за непрозорий кошик витрат, який ніхто не пояснив до кінця.