Підвищення прайс-кепів — це не стабілізація. Це легалізація дорожчої електроенергії

23 квітня 2026 року НКРЕКП знову підняла граничні ціни на ринку електроенергії. З 1 травня на РДН та ВДР діє єдина максимальна ціна 15 000 грн/МВт·год, а на балансуючому ринку — 17 000 грн/МВт·год. Цим рішенням фактично скасовано підхід, запроваджений самою ж НКРЕКП з 31 березня, коли граничні ціни (прайс-кепи) були диференційовані за годинами доби: для РДН/ВДР — 5 600, 6 900 або 15 000 грн/МВт·год, а для балансуючого ринку — 6 600, 8 250 або 16 000 грн/МВт·год залежно від години. Тепер дорогий режим фактично розтягується на всю добу. НКРЕКП пояснює це потребою стабільної роботи ринку в умовах дефіциту генерації та бажанням підвищити зацікавленість імпортерів у постачанні електроенергії.

Проблема в тому, що прайс-кеп має бути запобіжником, а не ціновим орієнтиром. Це прямо випливає з Методики НКРЕКП: рівень граничних цін має впливати на формування вільної ринкової ціни у мінімальний спосіб. Але коли ринок починає жити “від стелі”, підняття цієї стелі вже не стримує ціни, а дає їм нову офіційно дозволену точку опори. Саме це зараз і відбувається.

За нашими розрахунками на основі наданих даних РДН, середня ціна у 2025 році становила 5,29 тис. грн/МВт·год. У період дії “високих” прайс-кепів з 17 січня по 30 березня 2026 року вона підскочила до 8,59 тис. грн/МВт·год. А після запровадження нижчих диференційованих стель з 31 березня по 22 квітня впала до 5,30 тис. грн/МВт·год — тобто майже повернулася до середнього рівня 2025 року.

Більше того, після 16 квітня — вже на тлі публічної дискусії про нове підвищення — середня ціна РДН за нашими розрахунками зросла ще на 14%, а в нічні години частка годин майже біля чинної стелі підскочила з 37% до 71%. Це ще не доказ маніпуляції. Але це точно достатня підстава не автоматично піднімати стелю, а перевіряти аномальну поведінку ринку.

Найболючіший наслідок такого рішення — небаланси і балансуючий ринок. Саме тут ціновий стрибок миттєво перетворюється на фінансовий тягар. У 2026 році середні втрати на 1 МВт·год негативного небалансу відносно ціни РДН складали 4,3 тис. грн/МВт·год. Для порівняння: у той самий період 2025 року такі втрати складали 1,4 тис. грн/МВт·год. Тобто навіть у зіставному сезонному вікні фінансовий удар по постачальниках вже став втричі сильнішим. Якщо ж цінову стелю знову підняти, ризик ще дорожчих небалансів зростає автоматично.

Саме так і наростає заборгованість. Як повідомляє галузеве видання ExPro, борг «Укренерго» перед учасниками балансуючого ринку зріс до рекордного показника – 30,9 млрд грн, приріст з початку року - 40%. Водночас, борг перед «Укренерго» на балансуючому ринку складає вже 46,3 млрд грн, приріст з початку року - 9,5%. Це вже не проблема окремих компаній, а системний дефіцит ліквідності. У такій ситуації вищі ціни на балансуючому ринку не покращують платіжну дисципліну — вони лише збільшують номінал боргу і ще глибше затягують ринок у кризу розрахунків. Ще в лютому сама НКРЕКП визнавала, що попереднє зростання цін на РДН може призвести до дефіциту ліквідності у постачальників, а очікуваний збиток постачальника “останньої надії” оцінювався приблизно у 75 млн грн за січень і 195 млн грн за січень–лютий 2026 року.

Не витримує перевірки і головний аргумент про нібито критичну необхідність нового підняття прайс-кепів заради імпорту. Комерційний імпорт у квітні 2026 року не зник навіть за нижчих годинних обмежень. Навпаки: за 1–22 квітня його середньодобовий обсяг був більш ніж удвічі вищим, ніж за той самий період 2025 року. Більше того, після 16 квітня, коли ціни на РДН пішли вгору, імпорт не впав, а зріс. Тобто теза “без нового підняття прайс-кепів імпорту не буде” цифрами не підтверджується. Натомість підтверджується інше: підвищення граничних цін не усуває структурних проблем ринку, а просто робить дорожчим їх фінансове покриття. Аргумент про імпорт у рішенні НКРЕКП є, але сам по собі він не доводить необхідності саме такого масштабу підвищення.

Неважко зрозуміти, чому ідея підняття прайс-кепів настільки приваблива для частини власників дорогих пікових і когенераційних установок. Що вища дозволена ціна у пікові години, то швидше окуповуються такі проєкти. Сам по собі розвиток когенерації потрібний системі. Але пришвидшена окупність окремих установок не може оплачуватися всім ринком — через дорожчий РДН, дорожчі небаланси, більші борги і вищі рахунки для споживачів.

Наслідки цього рішення виходять далеко за межі енергоринку. Для постачальників це означає більше оборотного капіталу, більші потреби у фінансовому забезпеченні, вищий ризик дефолтів і меншу здатність тримати конкурентну ціну для клієнта. Для ринку — подальше витіснення менших постачальників і зростання концентрації. Для споживача — дорожчі комерційні пропозиції. Для економіки України — вищу собівартість продукції, більший тиск на бюджети, слабшу конкурентоздатність бізнесу і повільніше відновлення.

Висновок простий: НКРЕКП знову обрала найпростіший і найдорожчий для ринку інструмент — підняти цінову стелю. Замість цього регулятор має зосередитися на трьох речах: на перевірці аномальної цінової поведінки на РДН, на реальному перегляді механізму небалансів і на точкових антикризових рішеннях для імпорту та генерації, які не перекладають системні проблеми ринку на постачальників і споживачів. Підвищувати цінову стелю в ситуації, коли ринок і так починає жити “від стелі”, означає не стабілізувати ринок, а просто легалізувати дорожчу електроенергію.